Скрізь і всюди столичні і великі міста притягували до себе великі маси людей, що бажають жити і працювати в них, розвиватися і рости. У столиці можливий вибір гідного вузу і отримання в ньому освіти, наявність високооплачуваної роботи та кар'єрне зростання. Крім цього столичні розважальні центри, бурхливе культурне життя не зрівнятися з тим самим в інших містах. Провінціали Росії завжди прагнули до переїзду до Москви або Санкт-Петербург.
Проте останнім часом ланцюг сформованих факторів вплинула на подібні бажання в бік скорочення. Такі висновки можна зробити за даними всеукраїнських опитувань, які регулярно проводить соціальними службами. Падіння інтересу не говорить про катастрофічні цифрах, проте, в середньому, попит на житло і роботу в Москві з 2006 року впав на 15%, в Санкт-Петербурзі - на 13%.
Однією з найголовніших причин є постійне зростання цін на житло в цих двох мегаполісах. Знову приїжджають люди не можуть дозволити собі зняти дах над головою на тривалий термін, а оренда квартир в Санкт-Петербурзі подобово, як і в Москві, вважається одним із самих марнотратних задоволень. Крім цього, приїжджих насторожує дуже швидкий ритм життя в столицях. У провінції, навпаки, переважає розмірений ритм, чистота міст.
Соціологічні опитування дійсно підтверджують зниження попиту на життя в столицях. Населення боїться залишати знайомі і рідні міста. Особливо актуальним це стає в період виник економічної кризи. Ще один привід відмови від переїзду до Москви або Санкт-Петербург - недостатній рівень освіти і трудового досвіду. Чим більше столиця - тим вище вимоги до якості роботи. Пік даних показує до 25% відсутність бажання у жителів провінції переїжджати до столиці і великі міста.
На думку соціологів, сучасного провінційного людини лякає не тільки ритм столиці, а й боязнь залишити насиджене місце. Крім того, опубліковані дослідження однієї з московських психологічних служб свідчить про те, що більша частина москвичів подумують про те, щоб звернутися до лікарів за спеціалізованою допомогою. Деякі жителі Білокам'яної бояться замкнутих просторів, метро та громадського транспорту, а також страждають соціофобією.
